Спроба

Все колись буває вперше...давно почула цю фразу від дядька. Тоді я ще не знала на скільки вона багатозначна.

Потреба ловити думки і нотувати їх на пам*ять - ось, що спонукало до цього. Можливо, це лише ще одна спроба залишити після себе слід, нагадати про себе, своє існування чи просто зайняти чергову нішу в павутині вільного від кави й диму часу....Та хіба це має значення? В нас час люди позбулись наркотику "живого" спілкування, значно простіше написати атрофованими літерами стандартні фрази, при цьому не виходячи з власного кокону. Та, іноді, це просто банальна потреба виговоритись без зайвих дорікань чи осуду, позбавивши себе не потрібних порад. Частіше просто не має потрібної людини  в певний момент виходу тарганів на прогулянку.

До кінця зими залишилось менше тижня, а я вже не можу дочекатись....хоча ще мининулої осені це була улюблена пора року... стан душі... передчуття казки, якій судилося збутися...мабуть, авітаміноз через постійний брак взаємних відчуттів...все наше життя - динаміка, тому чекаю нового дня, змін природи в улюблений зелений колір і свіжих вражень. Чого і вам бажаю :)